Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє.
Доте́пність, -ности, ж. Способность, дарованіе. Так даремне потратив свої сили чоловік з наукою, з щирою охотою, та й не не без дотепности. Не було дотепности самому додуматись.
Закорча́віти, -вію, -єш, гл. Покривиться.
Замі́ть, ме́ті, ж. = заме́т 2. Заміть до́бра у магазині. Хата у заміть зроблена.
Ідеал, -лу, м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті.
Любо́та, -ти, ж. Наслажденіе, удовольствіе. Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці.
Накара́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Перенести наказаніе, кару; претерпѣть несчастіе, горе.
Панва 1, -ви, ж.
1) Сковорода.
2) Солеваренная сковорода.
Речнистий, -а, -е. Говорливый, рѣчистый.
Самоперше нар. Прежде всего.
