Болбот, -та, м. Болтунъ.
Долото́, -та́, с. Долото. Ув умілого і долото рибу ловить. Довбав долотом на дриветні. Покочу я долото, всі дівочки в болото. Ум. долітце́.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Перехотітися, -четься, гл. безл. = перехтітися.
Повиснути, -ну, -неш, гл. Повиснуть; повѣситься. Маруся так і повисла йому на шию. Чи вмреш, чи повиснеш — раз мати вродила.
Скопотити, -чу, -тиш, гл. Взбить, поднять (пыль). Вірли крильма землю збили, порохами скопотили.
Четверня, -ні, ж. Четверка. Пан четвернею пробіжить.
Чіпнарь, -ря, м. Мундшенкъ, кравчій.
Чтити, чту, чтиш, гл.
1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти.
2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити.
Шурхати, -хаю, -єш, гл. Шмыгать. Ящірки шурхают.
