Відтуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку.
Другоря́дний, -а, -е. Второстепенный.
Ирститися, -рщуся, -стишся, гл. = хреститися. .
Кланятися, -няюся, -єшся, гл.
1) Кланяться. Инший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів.
2) Покланяться. І ми ся тобі кланяєм, ім'я твоє узиваєм.
3) Привѣтствовать. Кланяюсь їм низьким поклоном, приятним словом.
Невмітно нар. мені невмітно. Я не замѣтилъ, не припомню. Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало.
Подурманитися, -нюся, -нишся, гл. Прикинуться дуракомъ. Два розумних, а третій називався Ясат-дурень, — значить, він був собі лицарь, да вже так подурманивсь.
Понаточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и наточити, но во множествѣ.
Попереспівувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и переспівати, но во множествѣ: Та я вже всі пісні попереспівувала, — більше не знаю.
Прочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. Прочули про його недолю приятелі його. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо.
Реторва, -ви, ж. соб. Ученики класса реторики
