Відбудувати Cм. відбудовувати.

Дава́ти, даю́, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл. 1) Давать, вручать, доставлять, ссужать. Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Н. п. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Н. п. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. Cм. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком..., дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю рошу аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому пару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. Н. Вол. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м'ять. Въ выраженіи: Дай, боже, на пам'ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам'ять, — у вівторок, чи що, се діялось. Н. Вол. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. Н. Вол. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Н. п. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. Cм. Чоло. 2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. 3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять. 4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч. 5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п'яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет. 6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати. 7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам'ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617. 8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47. 9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти! 10) Даймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.

Де́в'ятеро чис. Девять душъ, штукъ. Дев'ятеро скоту з кошари на вибір займала. Мет. 416. Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде. Н. п. Ум. Дев'яті́рко.

Ди́нник, -ка, м. Грядка съ дынями.

Намоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Намолиться. Надивитись, намолитись і заснуть навіки. Шевч. 328.

Немилостиво нар. Безжалостно.

Оне, оне́є, мѣст. Это. Употр. въ выраж. не оне́, не онеє въ знач. не хочетъ (этого): Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне. Алв. 9. Хоть чоловік і не онеє, коли же жінці, бачиш, теє, так треба угодити їй. Котл. Ен. III. 47.

Перезолити Cм. перезолювати.

Пристани, -нів, м. 1) = пристановище. 2) Присоединеніе въ компанію.

Циганка, -ки, ж. 1) Цыганка. Ти, циганко, ти, моя коханко, оддай мої ключі золотиї. Чуб. V. 954. 2) мн. Раст. Clematis integrifolia Б. ЗЮЗО. І. 118. Ум. циганочка. Чуб. V. 420.