Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дотіль

До́тіль нар. = дотя.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 433.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОТІЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОТІЛЬ"
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Зсушити, -шу́, -шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Насушить. Невірная дружина зв'ялила, зсушила. Мет. 260.
Обдряпувати, -пую, -єш, сов. в. обдряпати, -паю, -єш, гл. Оцарапывать, оцарапать; обдирать, ободрать. Харьк. у.
Помінити, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146. 2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.
Принамний, -а, -е. Пригодный? способный ? Він у мене геть то принамний до писання. Гаразд пише: од його аби хто прочита. Лебед. у.
Роздобувати, -ва́ю, -єш, сов. в. роздобути, -буду, -деш, гл. Раздобывать, раздобыть. Хліба роздобув. Ном. № 9144.
Руштунок, -нка, м. = риштунок. Федьк. Пов. 65.
Тафа, -фи, ж. = тахва. Рудч. Чп. 11.
Толока, -ки, ж. 1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Чуб. VII. 377. Шух. І. 89. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Канев. у. Толокою сінце впорали. Г. Барв. 132. Не сам один: толокою йому помагали. Шевч. 2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Левиц. І. 1. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. ЗОЮР. II. 255. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю. Грин. II. 151. 3) мн. толо́ки. Общественные лѣса. Шух. І. 73.
Чвакати, -каю, -єш, гл. Чавкать. Чвакають, як свині. Полт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОТІЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.