Вечорина, -ни, ж.
1) = вечір. Хоч не вранці, — в вечорині.
2) = вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину.
3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дружками, а жениха съ боярами и со всей свитой — въ субботу. Ум. вечоринка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки.
Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Зда́ча, -чі, ж. Сдача. Дають мені шага грошей, ще й копійку здачі.
Кари, кар, ж. мн. Водовозные дроги. Колеса, бендюги і кари, і самиї церковні мари.
Крім'язний, -а́, -е́ = кремезний. Та чого ніяк, там такий крім'язни́й.
Охиба, -би, ж. Погрѣшность, ошибка.
Підо пред. = під. Підо мною татари стояли.
Прикриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прикритися, -криюся, -єшся, гл. Прикрываться, прикрыться. Заснув, прикрившись свитиною.
Смоляр, -ра, м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ.
Снастити, -щу́, -сти́ш, гл. Уснащать.
