Валашок, -шка, м. 1) Ум. отъ валах. 2) Стволъ дерева, чистый отъ вѣтвей. Гарна лози була колись: такі славні та високі валашки та праві. — Що ж то воно значить: валашки? — Оці (указывая стволъ вишни) без гілля, самі оці.
Дерзки́й, -а́, -е́. Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити.
Карупір, -ру, м. = канупір.
Лука́вий, -а, -е. 1) Лукавый, коварный. Бо ти не любиш злого серця, цураєшся людей лукавих. Як же тебе не проклинать, лукавая доле? 2) Лукавый, чортъ. Ні Богові свічка, ні лукавому дудка. І ти, лукавий, чи ти водяний, чи ти вітровий?
Непричетний, -а, -е. Непричастный. Вони сами крали, а возили сюди непричетні.
Опівзати, -за́ю, -єш, гл. Сѣсть верхомъ на коня. Опівзав коня.
Охлябти, -ну, -неш, гл. Ослабѣть (о связи частей въ чемъ либо) В возі охлябло все.
Поганський, -а, -е. Языческій. Поганське божество. Гей ви, жидове, поганські синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? Зачали збиткувати над христіянами поганські народи.
Тях меж. = тьох. 2. Малий соловійчику, тях, тях, тях!
Хмизний, -а, -е. Изъ хмизу.
