Відмітати, -таю, -єш, сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками.
Волинка, -ки, ж. Жительница Волыни. Ум. волиночка. Татари ідуть, волиночку везуть.
Кума, -ми, ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. А сам пішов до кумоньки. Вмілисте, кумцю, варити, та не вмілисте давати.
Непорухомий, -а, -е. = нерухомий.
Ошукання, -ня, ошуканство, -ва, с. Обманъ, мошенничество. Не знала вона бідна, що то воля була не милосердної цариці, а ошуканство дряпіжних єзуїтів.
Перепрясти, -пряду́, -де́ш, гл. — кого́. Больше кого нибудь напрясть.
Переслухати, -хаю, -єш, гл.
1) Прослушать, выслушать. Ото він переслухав це, заплакав.
2) Переслушать. Людської брехні не переслухати.
Скудний, -а, -е. Скудный.
Штриконути, -ну, -неш, гл. Съ силой кольнуть, пырнуть, ткнуть.
Щебетіти, -чу́, -ти́ш, гл. = щебетати. Ото яке балакуче придалось: щебетить та й щебетить увесь день.
