Бунтовник, -ка, м. Бунтовщикъ. Лихі бунтівники, перевертні щоденні.
Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Византія, -тії, ж. Византія, Константинополь. Босфор клекотить, неначе скажений; то стогне, то виє: йому Византію хочеться збудить.
Вичварювати, -рюю, -єш, гл. = витівати. Було вичварує да видумує.
Відчалити, -ся. Cм. відчалювати, -ся.
Доко́нче нар. = доконечне. Доконче привезу (книжок).
Кочерга, -ги, ж.
1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш.
2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ.
3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Ум. кочере́жка.
Нагрю́кати, -каю, -єш, гл. 1) Настучать, нашумѣть, нагремѣть. 2) Захватить гдѣ-либо, встрѣтить, напасть. Як де нагрюкають якого жида, — там йому й капець.
Покаменіти, покам'яніти, -ніємо, -єте, гл. Окаменѣть (о многихъ). Він за двері та Онилку й веде за руку. Ми й покаменіли. Вони обидві й покам'яніли.
Схлюпнути, -пну, -неш, гл. Пошатнувъ сосудъ, расплескать немного.
