Буква, -ви, ж.
1) = буквиця.
2) Буква.
Завинова́титися, -чуся, -тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато.
Задера́чка, -ки, ж. Задравшаяся кожа надъ ногтемъ, заусеница.
Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Гусей... цілий ключ. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Закипіли казани у ключ. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Золотий ключик до кожних дверей придасться.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Осліпнути, -ну, -неш, гл. Ослѣпнуть. Гіркий світ: тато й мама осліп, а діти помацки ходять.
Повилазити, -зимо, -зите, гл. Вылѣзть (во множествѣ). Всі гадюки повилазили. По правді роби, по правді й очі повилазять. Бодай йому повилазили (очі).
Поворушіння, -ня, с. Движеніе. Могла слідити за кожним його поворушінням.
Пупець, -пця́, м.
1) Ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець.
3) Пуповина. Дитині в її животі пупець... обмотався довкола шиї.
3) Пупокъ, птичій желудокъ.
4) Часть косы (инструмента). Cм. коса 1.
Шайварок, -рку, м. = шарварок.