Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Гнучий, -а, -е, гнучкий, -а, -е. Эластичный, гибкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Як тополя серед поля гнучка та висока. І станом гнучим, і красою пренепорочно молодою старії очі веселю. глина гнучка. Глина годная для лѣпки, достаточно приготовленная для этого.
Довше нар. 1) Длиннѣе. 2) Дольше. Скрипуче колесо довше ходить. Ум. До́вшенько. Я б і довшенько посиділа, так мати лаятимуть.
Катів, -това, -тове 1) Принадлежащій палачу. Пекла — бодай катових рук не втекла.
2) Бранное слово, употребляемое подобно слову чортів, бісів. Той же козак... один шостак розгадав, да й той к катовій матері у корчмі прогуляв. іди собі к катовій матері! Иди къ чорту!
Крячок, -чка, м. = кряк? Летить крячок по над морем та й летячи кряче. Ой летить крячок через Дунай ручку.
Навко́лішках нар. На колѣняхъ. Навколішках Галя перед образами стоїть, як дитина, та гіркими плаче.
Половець, -вця, м. Половецъ. Перші князі,
Продимити, -ся. Cм. продимляти, -ся.
Суша, -ші, ж.
1) Суша. Ти, річенько, ти, бистрая, викинь кости на сушу.
2) Сухое мѣсто. І рогоза росте в безвідній суші.
Цьомкати, -каю, -єш, гл. О крапивникѣ: пѣть, кричать.