Гибель 2, -бля, м. = гембель.
Гри́венька, -ки, ж. Ум. отъ гривня.
Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Зубний, -а́, -е́ Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними.
Маломо́вність, -ности, ж. Неразговорчивость, молчаливость.
Осьмірка, -ки, ж. Въ церковномъ зданіи: осьмигранная часть передъ куполомъ.
Пісниковий, -а, -е. Постничающій, постникъ. І такий же то богомільний та пісниковий чернець той.
Спритний, -а, -е. Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Ти то спритний, як Матвій до куропатв.
Хвіяти, хвію, -єш, гл. — до ко́го, чого. Склоняться къ кому, чему. На городі дві тополі, трета до них хвіє.
Човничок, -чка, м. Ум. отъ човен.
