Жаби́нський, -а, -е. = жабиний. Родила вона. Баба.... сина золотокудрика взяла, укинула в криницю, а жабу пудкинула. Іде царевич додому, а вона і стрічає. Кажала.... що буду синів золотокудриків водить, а тепер привела жабинського.
Змандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Уйти съ мѣста жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? (1844). 40.3.
Кабаковий, -а, -е. Тыквенный.
Натягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. натягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Натягиваться, натянуться.
2) Напяливаться, напялиться.
3) Натужиться, понатужиться. Натягається, як пес до роботи. Конячка натяглася і покотила візок.
4) Напитываться, напитаться. Вишні вже натягаються горілкою.
5) Только сов. в. Натаскаться. Натягалися за чуба.
6) Только сов. в. Упереться, заупрямиться. Натягся та й натягся: 22 рублі та й 22 рублі.
Пажила, -ли, ж. ? Вишептати (уроки)... од жил... од пажил... Прибудь же і моїй корові... в жили і в пажили.
Поводитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Держать себя, обращаться. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. Так із тобою поводяться, як із своїм братом. 2) Быть въ обычаѣ. Бач, як у вас поводиться. Як за Хмельницького поводилось. Шапки з квіткою, як поводиться, не спорядили. Ой у нас на Дону не поводиться сьому: син матері не бере, за брата сестра не йде. 3) Удаваться, имѣть успѣхъ. Підсіла до того чоловіка і просила, щоб росказав, де він його бачив і як йому поводиться. Як йому буде поводитись, яке коли нещастя випаде.
Ребро, -ра, с.
1) Ребро. Худий, аж ребра світяться.
2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір та шпилів.
3) Каждая изъ двухъ боковыхъ дощечекъ терлиці.
4) — бо́же. Раст. Convallaria multiflora. Cм. кукурічка. Ум. реберце, реберечко. Повернися бочком..., ще й реберечком.
Рибалчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата.
Сертувати, -тую, -єш, гл. Таскать сюда и туда. Розбійники вдвох напали мене тай таскають; довго сортували мене сюди та туди по двору.
Сказати, -жу́, -жеш, гл.
1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш.
2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Сказав нагріти два казани.
3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина!
