Відмежовувати, -вую, -єш, сов. в. відмежувати, -жую, -єш, гл. Отмежевывать, отмежевать.
Лапка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́па.
2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія.
3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ.
4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней.
5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок.
6) Ловушка.
7) мн. лапки. Родъ узора для вышиванія.
8) мн. Кавычки.
9) мн. котячі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. б) Trifolium arvense.
Лигону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Хлебнуть, глотнуть большимъ глоткомъ. 2) Поспѣшно убѣжать.
Пискати, -каю, -єш, гл. = пищати.
Пігнутися, -нуся, -нешся, гл. = погнутися. Калина пігнулася.
Піддружжя, -жя, м. = піддружий. Дружко і піддружжє увійдуть у хату.
Прилюбити, -ся. Cм. прилюбляти, -ся.
Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Любив він і садки розводити. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. І розвели пожар чималий. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву.
Секерний, -а, -е. Стройный, ловкій.
Стрічати, -ча́ю, -єш, гл. = стрівати. Я пішов його стрічати.