Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хвалюшник

Хвалюшник, -ка, м. = валюшник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВАЛЮШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВАЛЮШНИК"
Бесіжник, -ка, м. Раст. a) Paris quadrifolia. Желех. б) — огородний. Malva. Вх. Зн. 2.
Викохати, -ся. Cм. викохувати, -ся.
Гайдамащина, -ни, ж. Возстаніе гайдамаковъ, время возстанія гайдамаковъ. КС. 1884. VIII. 721.
Засма́гнути, -ну, -неш, гл. Загорѣть. Засмаг так. Г. Барв. 209.
Зорганизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Организоваться. Моє о Христі браттє зорганизувалось у якесь товариство. К. ХП. 27.
Пообкрадати, -да́ю, -єш, гл. Обокрасть (многихъ). Він уже багато людей пообкрадав. Харьк. у.
Провакувати, -ку́ю, -єш, гл. Пропустить, потерять (время). А бери лиш ціпа та будемо молотити, а то й день так провакуємо. Грин. II. 207.
Простець, -ця́, м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.
Розумець II, -мцю, м. Ум. отъ розум.
Шоловія, -вії, ж. = шевлія. Вх. Пч. II. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВАЛЮШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.