Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упоруч

Упоруч нар. Рядомъ, рука съ рукой, рука объ руку. Упоруч себе сажати. Макс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 347.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОРУЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОРУЧ"
Глибший, -а, -е. Сравн. степ. отъ глибокий.
Дичина́, -ни́, ж. Дичь. Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини, було, не гурт то потраплю піймати.
Єхидкува́тий, -а, -е. Ехидненный, злой и лукавый. Хто врозуміє єхидкувату простоту. Греб. 323.
Зузити Cм. зужувати.
Огидно нар. Противно, отвратительно, мерзко.
Підопліка, підо́плічка, -ки, ж. = підіплечка. Мнж. 159.
Підсобійний, -а, -е. , підсобійник, -ка, м. = підсубійний, підсубійник. Мнж. 481.
Полигач, -ча, м. Соучастникъ. Полигач Бруховецького, Вуяхевич. К. ЧР. 313.
Сирник, -ка, м. Сырникъ, творожникъ.
Хвалько, -ка, м. Хвастунъ. Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб'ється. Ном. № 5680.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПОРУЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.