Ключка, -ки, ж.
1) Крюкъ.
2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр.
3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші.
4) = кілок 4. На ключку почепила рушник.
5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти.
6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей).
7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ.
8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога.
9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. 23.
10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени).
11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть.
12) Родъ дѣтской игры. Ум. ключечка.
Крівавниці, -ць, ж. мн. Красныя бусы.
Поляка, -ки, ж. Всеобщій испугъ, паника.
Порозцвірінькуватися, -куємося, -єтеся, гл. О воробьяхъ: раскричаться.
Постискати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Пожать (во множествѣ).
2) Стянуть туже (во множествѣ). Постискайте ходаки, а то води нальється.
Пригрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. пригріти, -грію, -єш, гл. Припекать, припечь, пригрѣвать, пригрѣть. Зійшло сонце під віконце... стало пригрівать. Наше женихання — як літня роса: вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде.
Репетування, -ня, с. Крикъ, вопль. Сей галас і репетування троян всіх в смуток привело.
Торбоноша, -ші, ж. Носящій торбу.
Уродай, -дая, м. Красавецъ. Уродаю то й у свитині пригоже.
Хававкання, -ня, с. Крикъ перепела.
