Архи́в, -ва, м. и архи́ва, -ви, ж. Архивъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти.
Звізда́тий, -а, -е. Звѣздообразный. звізда́ті дропачки́ и пр. Родъ вышивки. 49. звіздатий кінь. Лошадь съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Оббрехати Cм. оббріхувати.
Позакипати, -паємо, -єте, гл. Закипѣть (о многомъ). Уже всі чавуни позакипали.
Покурити, -рю́, -риш, гл.
1) Покадить.
2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки.
3) не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить.
Полин, -ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вона її напувала гірким полином. Ум. полиночок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Чигати, -га́ю, -єш, гл. Подстерегать. Піднялись чужі на мене, на люю чигають душу.
Шевчиха, -хи, ж. Жена сапожника, башмачника. Побила шевця лиха година, шевчиха шевця та й не злюбила.
