Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Завойовни́к, -ка, м. Завоеватель. 137.
Курняв! меж. Подражаніе мяуканью.
Кучерявіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться кудрявымъ.
Попоміряти, -ряю, -єш, гл.
1) Помѣрять много.
2) Много, долго идти какою либо дорогою. Далекий шлях, панибрати... Попоміряв і я колись, щоб його ив мірять!
Порозставлятися, -ля́юся, -єшся, гл. = порозставляти. По всій хаті з горшками та з мисками порозставлялася. А ну лиш поприймай хоч трохи.
Присмолювати, -люю, -єш, сов. в. присмолити, -лю, -лиш, гл. Осмоливать, осмолить. Діжечка тече в дні, — присмолити трохи треба.
Причепенда, -ди, об. = причепа. Чого ти в'яжешся, причепендо?
Шовк, -ку, м. Шелкъ. А я шовком вишиваю. Бреше, як шовком, шиє.
Шувір, -ру, м. = завірюха.
