Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тулуча

Тулуча, -чати, с. = тулук 1. Вх. Зн. 71.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 294.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУЧА"
Грудкува́тий, -а, -е = Грудуватий. Грудкувата дорога. Херс.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.
Перекіс, -коса, м. = покіс. Вх. Зн. 47.
Підхарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = підхарчувати.
Пообривати, -ва́ю, -єш, гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у.
Попригороджувати, -джую, -єш, гл. Пригородить (во множествѣ).
Похалаштати, -та́ю, -єш, гл. Оскопить (многихъ).
Сплямуватися, -муюся, -єшся, гл. Запятнать себя (въ прямомъ и переносномъ значеніи). Дивлюсь, дивуючись, на кров з грязею, що ви обидва нею сплямувались. К. ЦН. 190.
Тесачок, -чка́, м. Ум. отъ тесак.
Фу́жела, -ли, ж. = Фи́скавка. Вх. Зн. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЛУЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.