Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Копань, -ні, ж.
1) = копанка 3. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них (отара) напивається щоденно.
2) = копанка 4.
Му́жний, -а, -е. = мужній 3 и 4.
Набива́ти, -ва́ю, -єш, гл. сов. в. наби́ти, -б'ю́, -б'єш, гл. 1) Набивать, набить, наколачивать, наколотить. Бондарь відра набиває. 2) Набивать, набить, наполнять, наполнить. Як києм набито жидів в хаті. 3) Заряжать, зарядить. Набивати рушницю. 4) — черінь. Дѣлать подъ печи изъ глины или изъ глины со щебнемъ. 5) Только въ сов. в. Побить, поколотить. За наше жито та ще нас і набито.
Обплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. обплестися, -туся, -тешся, гл.
1) Оплетаться, оплесться, обвиться.
2) Огораживаться, огородиться. (Максим) обплівся височезною густою лісою з острішком.
Повідмерзати, -заємо, -єте, гл. Отмерзнуть (во множествѣ). Вуха повідмерзали і пальці на ногах.
Потішний, -а, -е. Утѣшительный. Принесу вам потішну звістку.
Тучний 1, -а, -е. 1) Жирный. Тучні ягнята.
2) Плодородный. Земля тучна.
Уверед, -ду, м. увере́да, -ди, ж. Поврежденіе, поврежденіе отъ натуги. О, Боже! не прощай тому, хто ввередив єхидним увередом нам духа.
Упоганити, -ню, -ниш, гл. Обгадить.
