Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стокрівця

Стокрівця, -ці, ж. Раст. Hypericum perforatum. Вх. Лем. 470.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОКРІВЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОКРІВЦЯ"
Збу́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. збуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться.
Здобрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Подобрѣть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.
Зносатіти тію, -єш, гл. О лошадяхъ: заболѣть сапомъ. Зносатів кінь. Камен. у.
Кутнянка, -ки, ж. = кутниця. Желех.
Лопта́ти, -пчу, -чеш, гл. Щемить. Сіль чи горілка зайшла в виразку та й лопче. Черк. у. Як приклала мені до рани синього каменю, як почало мені лоптати, то й Боже! Харьк.
Підок, -дка, м. Ум. отъ під.
Ременяний, -а, -е. Ремневый.
Розціпляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розціпити, -плю, -пиш, гл. Разжимать, разжать, разнимать, разнять. Розціпити зуби. Розціпила руки і трохи пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.
Удовецький, -а, -е. Принадлежащій вдовцу или вдовѣ. К. Бай. 78.
Шкапійчина, -ни, ж. = шкапина. Шкапійчина тюпа. Мир. Пов. II. 84.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОКРІВЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.