Викичувати, -чую, -єш, гл. Вытеребить, выкорчевать. Гляди, щоб ти мені вирубав, викичував, зорав, пшениці насіяв.
Виторочити Cм. виторочувати.
До-xу́да нар. їсти до худа. Ѣсть такъ, что ѣда не идетъ впрокъ. Ми їмо з корита досита, ви ж їсте з блюда до-худа.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Зводи́тель, -ля, ж. 1) Обольститель. 2) пт. Крапивникъ, Troglodytes parvulus.
Качковал, -лу, м. Родъ овечьяго сыра.
Поледащіти, -щіємо, -єте, гл. Облѣниться, опуститься (о многихъ).
Потемний, -а, -е. Темноватый.
Сіножать, -ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Ой буду я ночувати на зеленім синожаті.
Уданство, -ва, с. Красота. Все тільки про любощі дбають: то на чорні брови, то на уданство уповають.
