Вадити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Хліб на хліб не вадить. Багацько не вадить. Як не чує, то й не вадить.
2) безл. Тошнить.
Жа́ля, -лі, ж. Жница.
Заполочни́й, -а́, -е́ Изъ цвѣтныхъ бумажныхъ нитокъ; вышитый цвѣтными бумажными нитками. Тепер шийте заполочний стовпчик. Це більова лиштва, а це заполочна.
Ковбах, -ха, м. = кубах.
Нароска́зуватися, -зуюся, -єшся, гл. Вдоволь разсказать. І не наросказується опісля, які дива там бачив.
Ночви, -чо́в, ж. мн. Корыто (для стирки бѣлья). Ум. ночовки, ночовочки.
Перелюбство, -ва, с. Прелюбодѣяніе.
Піший, -а, -е. 1) Пѣшій. Піший брат за кінними поспішає, на сире коріння, на біле каміння ноги свої козацькі посіпає.
2) О птицѣ: домашній. То летюча птиця, а це піша.
Скаправіти, -вію, -єш, гл. Загноиться (о глазахъ)
Шарах! меж., выражающее быстрое движеніе метнувшагося, бросившагося человѣка, животнаго. Шарах зграя до байрака. Тоді люде шарах, так як ті овечки, та й збіглись докупи. Півень: кукуріку! Мерці — шарах у ями!
