Ви́літуватися, -туюся, -єшся, гл. Прокормиться въ теченіе лѣта. Вони виїхали, а кішка зосталась; так вона собі по клунях і визімується, і вилітується.
Долі́в нар. 1) Ha землю, внизъ. Нераз мі ся долів оком сльози покотили. 2) Внизъ по теченію. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай, долів Дунаєм під Царгород.
Дра́глий, -а, -е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш.
Запре́т, -ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила.
Криничний и кринишний, -а, -е. = криничаний. Умиваюся криничною та водицею.
Покутниця, -ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. Иди до тої Покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит.
Попаденко, -ка, м. Сынъ попадьи.
Пригістне, -ного, с. Гостинець, подарокъ посѣтителя.
Уговоряти, -ряю, -єш, сов. в. уговори́ти, -рю́, -риш, гл. Уговаривать, уговорить, урезонивать, урезонить. Козак дівку вговоряє: не плач, дівко, не журися.
Цурка, -ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). В серці мені мов цуркою крутить. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. Ум.: цурочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цурка. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. 3) Родъ игры. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Ум. цурочка. Усе до цурочки згоріло.
