Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Здрі́бна нар. Мелко. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Ум. здрібне́нька.
Клап, -па, м.
1) Родъ зубца въ одеждѣ.
2) = капель.
8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня».
Переслухати, -хаю, -єш, гл.
1) Прослушать, выслушать. Ото він переслухав це, заплакав.
2) Переслушать. Людської брехні не переслухати.
Перехитувати, -тую, -єш, гл. Перекачивать, шатая наклонять. Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує.
Покріпний, -а́, -е́ Крѣпительный, подкрѣпляющій. Горілка покріпна юнацька.
Порошно нар. Посыпано, усыпано (пылью, мукой и пр.). Де борошно, там і порошно.
Процокотіти, -кочу, -тиш, гл. = процокотати.
Чоломкатися, -каюся, -єшся, гл. Цѣловаться, здороваясь или прощаясь, мирясь и пр. (но не о любовныхъ поцѣлуяхъ). Тут між собою роспитались, чоломкались і обнімались.
Шабувати, -бу́ю, -єш, гл. У гребенщиковъ: съ обыкновенной столярной пилы состругивать напильникомъ бока, чтобы полотно стало очень тонкимъ и пригоднымъ для работы.