Вигравати, -ваю, -раю, и -єш, сов. в. виграти, -раю, -єш, гл. 1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу. 2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. Світло виграє у кришталю усякими цвітами.Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Оттоді то по городах на музики вигравали. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. 4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. 6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Поперед війська да конем виграє. 6) Бродить. Пиво виграє.
Залі́зний, -а, -е. 1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. 2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. 3) залі́зна трава́. Раст.: черный лѣсной горохъ.
Зафундува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Основать, заложить. 2) Купить и угостить. Зафундуй мені пляшку пива.
Ігумен, -на, м. Игуменъ. Що ігуменові можна, то братії зась.
Лім, ло́му, м. 1) Обломки (послѣ кораблекрушенія). Гарасько, на талан і диво, якось до берега прибивсь, чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? 2) Валежникъ, буреломъ. Ой піду я в ліс по дрова та наберу лому. Ломом называются большія деревья (смереки) съ вѣтвями, поваленныя вдоль границь земельнаго участка вмѣсто огорожи.
Мерза́, -зи, ж. Гадость, мерзость.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх.
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Сказати, -жу́, -жеш, гл.
1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш.
2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Сказав нагріти два казани.
3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина!
Стидко нар. Стыдно, постыдно. Стидко, бридко Яремою зваться, а Ярема: «Гов!».
