Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рід

Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. 2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у. 4) з-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030. 5) на роду написано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951. 6) ро́дом = зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. родик, родо́чок, родонько. Чуб. V. 760, 463.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 20.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІД"
Бій, бою, м. 1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. боєм увійти. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133. 2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г. 3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб. 4) Боязнь, страхъ. має боя. Боится. Фр. Пр. 114.
Боняк, -ка, м. Раст. Tagetes patula. Вх. Пч. II. 36.
Бочонок, -нка, м. = варило.
Бутність, -ности, ж. = бута. Желех.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. О. 1862. VI. 60. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. О. 1861. XI. Свид. 52. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ЗОЮР. І. 216. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 66, 67. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе). Черниг. г.
М'я́лиця и мня́лиця, -ці, ж. 1) Мялка для льна и конопли. Богод. у. 2) Мятая солома. Остер. у. 3) Потасовка. Піди, ще й тобі м'ялиці дадуть. Н. Вол. у.
Підпоясниця, -ці, ж. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 374.
Попідгір'ю, нар. Подъ горою. Ой піду я попідгір'ю. Грин. III. 417.
Тіпання, -ня, с. 1) Трясеніе, дрожаніе. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Шейк. Ум. тіпаннячко.
Хімлушечка, -ки, ж. Ум. отъ хімлушка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РІД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.