Вершина, -ни, ж.
1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі.
2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки.
3) = вершок 2.
Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами.
Кажнесенький, -а, -е., Ум. отъ ка́жний.
Наддніпро́вий, -а, -е. Находящійся, стоящій надъ Днѣпромъ. Не судилось, як хотілось, щоб у своїй хаті, на тій горі наддніпровій життя зазначати.
Пасовисько, -ка, с. = пасовище. Приймив ялівочку на пасовиско.
Поганський, -а, -е. Языческій. Поганське божество. Гей ви, жидове, поганські синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? Зачали збиткувати над христіянами поганські народи.
Попозіпати, -паю, -єш, гл. Достаточно покричать.
Рапкати, -каю, -єш и -пчу, -чиш, гл. О дергачѣ: кричать. Также объ уткѣ и о лягушкѣ. Качур рапчит.
Сляж, -жа, м. Въ хворостяномъ или камышевомъ потолкѣ: поперечная балка; по срединѣ, вдоль потолка, проходитъ матица, одна или двѣ, а поперекъ — параллельно лежащіе, съ обѣихъ сторонъ матицы, сляжі, — на нихъ кладется камышъ или плетень.
Стукнутися, -нуся, -нешся, гл. Удариться. Осідала підо мною земля, аж поки не стукнувся об пекельні ворота.
