Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постолянка

Постолянка, -ки, ж. Раст. Aster. Вх. Пч. II. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 371.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЛЯНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЛЯНКА"
Дорі́жний, -я, -є. Дорожный.
Засита́рити, -рю, -риш, гл. = засатарити. Де ти заситарив коня? Мнж.
Зашамоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. І. 158
Ладувати, -ду́ю, -єш, гл. 1) Грузить, нагружать. 2) Заряжать. Галиц. 3) = ладнати. Вх. Зн.
Любасо́к, -ска́, м. Ум. отъ люба́с.
Повідгоряти, -ря́ю, -єш, гл. Отгорѣть (во множествѣ).
Путь-путь! Ii меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.
Росквакатися, -каюся, -єшся, гл. Расквакаться. Переносно: разревѣться. А дитина на припічку росквакалася. Чуб. V. 635.
Ростирхати, -хаю, -єш, гл. Раздергать, разбросать. Ростирхав солому. Вх. Зн. 69.
Тестаментовий, -а, -е. Относящійся къ духовному завѣщанію.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТОЛЯНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.