Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повикидати

Повикидати, -да́ю, -єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 213.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИКИДАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИКИДАТИ"
Випростати, -ся. Cм. випростувати, -ся.
Зачуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Міздро́, -ра, с. и міздря́, -рі, ж. Мездра. Вас. 157.
Наладува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Нагрузить; навьючить.
Подив, -ву, м. Поглядѣнье. Для подиву дівку продають. Ном. № 8985.
Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.
Сиричина, -ни, ж. = сириця. Волч. у. (Лобод.).
Слюсарський, -а, -е. Слесарскій.
Смілко нар. = сміло. Так не смілко береться. Черк. у.
Уїлий, -а, -е. = уїдливий. Вх. Лем. 398.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИКИДАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.