Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повиволікати

Повиволікати, -каю, -єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай. Харьк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИВОЛІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИВОЛІКАТИ"
Безпупий, -а, -е. Не имѣющій пупка. де багато баб, там дитя безпупе. У семи нянекъ дитя безъ глаза. Посл.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Кривенький и кривесенький, -а, -е, Ум. отъ кривий.
Напоруди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Научить, наставить. Мнж. 186.
Незмагати, -гаю, -єш, гл. Слабѣть. Здоров'я незмагає; сила незмагає. Черк. у.
Неймовірство, -ва, с. = неймовірність. Н. Вол. у.
Повстромлюватися, -лююся, -єтеся, гл. Воткнуться (во множествѣ). Сіно повстромлювалося в дірки. Левиц. І. 195.
Понадуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. = понадиматися. Сим. 146.
Порозорювати, -рюю, -єш, гл. Распахать (во множествѣ).
Уростати, -таю, -єш, сов. в. урости, -ту, -теш, гл. 1) Вростать, врости. В землю вросла. Ном. № 9404. 2) Виростать, вырости, возростать, возрости. Виростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І. 84). 3) Заростать, зарости. Стала стежка травою вростати. Щог. В. 69. Простружу дороженьку к святій неділонці, — травицею вросте. Мил. 193.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИВОЛІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.