Відрізнятися, -няюся, -єшся, сов. в. відрізни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Отдѣляться, отдѣлиться, отстраняться, отстраниться. Цвіла, цвіла калинонька, на воду схилилась, дівчинонька журилася, що від роду відрізнилась.  А всі зірочки до купочки, місяць одрізнивсь.  2) Выдѣляться, выдѣлиться. Звідтіль одрізнявся голосний крик корови або півня.  3) Отличаться, выдѣляться, выдѣлиться. Зорі відрізняються від планет.                         
                        
                                                
                          Відсипати, -па́ю, -єш, сов. в. відсипати, -плю, -плеш, гл. 1) Отсыпать, отсыпать, отмѣрять, отмѣрить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали.  2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.                        
                        
                                                
                          
	Живня́к, -ка́, м. Щетина, собранная съ живыхъ свиней. 
                        
                        
                                                
                          
	Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха.  Ах ти паскудо, лярво безноса! 
                        
                        
                                                
                          Посесор, -ра, м. Арендаторъ. Тоді було даси два рублі чиншу посесорові та одбудеш дванадцять день шарварку.  
 
	                         
                        
                                                
                          Прислух, -ху, м. Прислушиванье, подслушиванье.                         
                        
                                                
                          Роскид, -ду, м. Разбрось. сіяти в розкид. Сѣять разбросомъ, въ разбрось.                        
                        
                                                
                          
	Сподіватися, -ва́юся, -єшся, гл. Ожидать, надѣяться. Слави-пам'яти сподівалась.  Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку.  
                        
                        
                                                
                          
	Уцінувати, -ную, -єш, гл. Оцѣнить. Шкода, що вража ласощ кисне, а то б її і не вцінувать.  
                        
                        
                                                
                          Цомоґи, моґ, ж. мн. Силы, средства. Встрѣчено только въ слѣд. пословицѣ: Виткнув з мене всі цомоґи.  (Отъ польск. co mogę или co mogąc).                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          