Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Вуть-Вуть! меж. Призывъ для утокъ.
Ґа́зда, -ди, м. Хозяинъ. Ум. Ґа́здик, ґа́здонька, ґа́здочка. Ґаздику, де ти ідеш? Ґаздойко, ту нема нікого?
Задернува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Заложить дерномъ. Вони викопали яму, насипали грошей, поклали того, що обібравсь грошей стерегти, та й знов засипали й задернували.
За́дум, -му, м. Замыселъ, намѣреніе. Душа в великих задумах каталась. Чи знаєш ти закони рівноваги і задуми того, хто ввесь — премудрість?
Засмакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Найти по вкусу, распробовать.
Осінь, осени, ж. Осень. Осінь на строкатом коні їздить. в осінь, в осени. Осенью. Одна пішла в осінь заміж, а друга в м'ясниці. Коли в осени́ літа́ багато паутини — на той рік урожайне літо буде. В осени ложка води, а дві грязі.
Прикілок, -лка, м. Колышекъ. Осиковий прикілок, що на Ордані дірку у хресті забивають. Стоять прикілки у тину височенькі. Ум. прикілочок.
Рудка, -ки, ж. Ржавое болото, болото. Тоді по оцій самій дорозі, де ми їдемо, були непереходимі рудки.... хто не знавши, як ускочить було у рудку, та ще з важким возом, то такечки зав'язне в багнюці. Коли б нам через рудку перехватиться.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився.
