Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Засма́лювати, -люю, -єш, сов. в. засмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Обжигать, обжечь; опаливать, опалить.
Колющий, -а, -е. = колючий. Помостимо вам кладочки з колющого глоду.
Нахильний, -а, -е. Склонный.
Одягний, -а, -е. = одіжний 2. Червона як рожа та таки й одягна. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ум. одягне́нький.
Повітра, -ри, ж. Повѣтріе, эпидемія. Така повітра пішла, що люде мруть — холера. А щоб на неї повітра прийшла. А щоб тебе лиха повітра забрала.
Приполок, -лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Табівка, -ки, ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ.
Фудулія, -лії, ж.
1) Надменность, гордость, высокомѣріе. Слухайте тільки, як з мене фудулію вигнали.
2) Надменный, гордый человѣкъ.
