Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Відпорина, -ни, ж. Шесть, которымъ отталкиваютъ неводъ на глубину.
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Здивля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. здиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Засматриваться, засмотрѣться. На неї всі здивлялись. 2) Спохватываться, спохватиться, замѣчать, замѣтить. І не здивишся, як опинишся у бабів на запічку, та ще добре, коли не в цебрі.
Кватирний, -а, -е. Квартирный.
Осавул, -ла, м. Есаулъ. Беруть коня осавули, товариство зброю.
Повіяти, -вію, -єш, гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру.
Подимне, -ного, с. Подать отъ дыму. Взяли подимне од дворів.
Ушанування, -ня, с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування.
Чарування, -ня, с. Волшебство, колдовство. Ум. чаруваннячко.
