Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напірнач

Напі́рнач, -ча, м. 1) Та часть старинной чернильницы, въ которую вкладывавались перья, родъ пенала, составлявшаго одно цѣлое съ чернильницей. 2) = напірник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 509.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРНАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРНАЧ"
Відсочитися, -чуся, -чишся, гл. Отстать отъ знакомыхъ, раззнакомиться. Конот.
Ґаздови́тий, -а, -е = Ґаздівний. Желех.
Дзявку́н, -на́, м. = Дзявкало.
Забазі́куватися, -куюся, -єшся с. в. забазі́катися, -каюся, -єшся,, гл. Заговариваться, заговориться, заболтаться. Оце ж як я забазікалась. Г. Барв. 56.
Зале́глий, -а, -е. 1) Залежалый. 2) Недоплаченый.
Згу́бний, -а, -е. Гибельный.
Обдемок, -мка, м. Человѣкъ объѣвшійся, со вспученнымъ животомъ (преимущ. о дѣтяхъ). Харьк.
Подяка, -ки, ж. Благодарность. Ном. № 4611.
Почепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Похорошѣть.
Скло, -ла, с. Стекло.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПІРНАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.