Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напірнач

Напі́рнач, -ча, м. 1) Та часть старинной чернильницы, въ которую вкладывавались перья, родъ пенала, составлявшаго одно цѣлое съ чернильницей. 2) = напірник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 509.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРНАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПІРНАЧ"
Буля, -лі, ж. 1) Дѣтск. Булка. 2) = картопля. МУК III. 56. Копали булі. МУЕ. ІІІ. 40. Ум. булінька.
Відбаглувати, -лую, -єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерти. Хотів був нашу собаку забрати, — ледві одбаглувала. Рк. Левиц.
Закаля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Запачкать. Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. І. 67.
Кукучка, -ки, ж. = зозуля. Вх. Уг. 248.
Переважувати, -ся, -жую, -ся, -єшся, гл. = переважати, -ся.
Повідчіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что відчепитися, но во множествѣ.
Погримати, -маю, -єш, гл. = погрімати.
Устя, -тя, с. Устье (рѣки). Стор. II. 142.
Чиншій, -шія, м. = чиншовик. О. 1862. IV. 93.
Чуло нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він. Стор. МПр. 22.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПІРНАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.