Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наменити

Намени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив. Ном. № 13549.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 502.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМЕНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМЕНИТИ"
Вла́сно, нар. = Вла́сне.
Гайсання, -ня, с. = гасання.
Джер, -ру, м. Пойло. Закр.
Дя́віл, дяволе́нний, дя́волів, дя́вольський = диявол, дияволенний, дияволів, диявольський.
За́вкри́вдно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Камен. у. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи. Н. Вол. у.
Посушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Посушиться. В середині каша була і кабиця за для вогню, часом щоб було де погріться і посушиться. Стор. II. 182.
Провести, -ся. Cм. проводити, -ся.
Сирівочка, -ки, ж. Свирѣль. Гол. II. 620.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся. Єв. Л. XXII. 34.
Ушити, -ся. Cм. ушивати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАМЕНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.