Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Заволонча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Затянуть. Я таки й не хотів, та як зачали, то й заволончали таки.
Калюжа, -жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. Ум. калюжка. Калюжка після вчерашнього дощику.
Корінний, -а, -е. 1) Корневой, относящійся къ корню.
2) Пряный. корінна. Водка, настоянная на кореньяхъ. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна.
Ми́ш, -ші, ж. = миша. Голий як миш. миш виточна́. Лѣсная мышь, Mus silvaticus. миш-пиргач = кажан.
Накра́сти, -кра́ду, -деш, гл. Наворовать. Хотів груш накрасти.
Підпоможення, -ня, с. Подспорье.
Сновидний, -а, -е. Больной лунатизмомъ.
Сорокуватий, -а, -е. Пестрый: черный съ бѣлымъ.
Трахвити, -ся, -хвлю, -ся, -хвиш, -ся, гл. = трафити, -ся = трапити, -ся. Трахвив го в седно.
