Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

належність

Нале́жність, -ности, ж. 1) Принадлежность. 2) Слѣдуемое, надлежащее. 3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЛЕЖНІСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАЛЕЖНІСТЬ"
Загрі́ток, -тку, м. Теплота. Желех.
Зашкря́бати, -баю, -єш, гл. Заскресть.
Кисло нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. Посл.
Пейстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона. Борз. у.
Подупельник, -ка, м. 1) Лакомка, баловень. Лохв. у. 2) Ловеласъ. (К. П. Михальч.).
Понадмолочувати, -чую, -єш, гл. Надмолотить (во множествѣ).
Порозглядати, -даю, -єш, гл. Разсмотрѣть (многихъ). Я їх усіх порозглядав добре.
Притрухти, -хну, -неш, гл. Слегка подгнить.
Роздівання, -ня, с. Раздѣваніе. Ой що ж то, мати, за гуляння, — що на сінешному порозі завертання, а на хатньому порозі роздівання. Чуб. V. 490.
Розмантачити, -чу, -чиш, гл. Растратить, промотать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАЛЕЖНІСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.