Баша Ii, -шати, с. Сынъ паши, молодой паша. По Чорному морю молоде паня, турецьке баша, галярою гуляє... І до дівки Санджаківни прибувало.
Вигасати, -саю, -єш, гл. Выбѣгать.
Відгосподарювати, -рю́ю, -єш, гл. Перестать быть хозяиномъ.
Гірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ гора.
2) = гирка.
Зозуленя, -ня́ти, с. Дѣтенышъ кукушки. Ум. зозуленя́тко. Птахи між своїми,.. годують тих зозуленяток.
Камза, -зи, ж. = кабза. Мужикъ, не зная, что въ постолахъ папоротникъ, согласился продать ихъ за цѣлую камзу денегъ. Мабуть не мала й камза перепала? — питає хтось. — Та Суде з нас, — одказує Чіпка, витягаючи гаман з кишені.
Мамі́й, мій, м. Матушкинъ сынокъ. Нам таких маміїв не треба. А мовчи, мамію! доки ти ревтимеш?
Пораза, -зи, ж. Рана. Вона його задушила видно, бо не було на йому ніякої порази.
Промокати, -ка́ю, -єш, сов. в. промок(ну)ти, -ну, -неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз.
Толока, -ки, ж.
1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Толокою сінце впорали. Не сам один: толокою йому помагали.
2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю.
3) мн. толо́ки. Общественные лѣса.
