Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накивати

Накива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. Мнж. 94. 2) — на кого. Пригрозить кому. 3)п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКИВАТИ"
Бабойка, -ки, ж. Ум. отъ баба.
Безздоров'Я, -в'я, с. Отсутствіе здоровья, безсиліе, хилость. Оттак то, — каже (втікач з Азова)... в чистому степу одно безхліб'я, а друге безвіддя, а трете безздоров'я. КС. 1882. XII. 502.
Затамува́ти, -мую, -єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить теченіе воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.
Змолодіти, -ді́ю, -єш, гл. Помолодѣть. Все у природі немов змолоділо. Щог. Сл. 61.
Зузулина, -ни, ж. = зозуля. Закувала зузулина в саду на паду. Мил. 137.
Лі́том нар. = літком. Панська ласка літом, гріє. Ном. № 1201.
Первохристиянський, -а, -е. Первыхъ временъ христіанства. К. ХП. 11.
Приспати Cм. присипляти.
Троєшки, -шок, мн. Тройни. Коли де найдуться двоєшки або троєшки, — як хлопчики, то батькові, а як дівчатка, то матері не довго після того животіти. Мнж. 154.
Цалівка, -ки, ж. 1) Мѣра въ 24 дюйма. МУЕ. ІІІ. 29. 2) Шалевка въ дюймъ толщиною. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.