Вітерник, -ка, м.
1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ.
2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник.
Головина, -ни, ж. = голова. Порубали Ігнаткові усю головину.
Довгому́диків, -кова, -ве. Принадлежащій довгомудикові. Довгомудикова хатка.
Загина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. загну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Загинать, загнуть. Оце штучка: загнув пальці та й карлючка. Прич. стр. загне́ний. 2) — крючки́. Крючкотворствовать. 3) — матюки́. Бранить по матушкѣ. 4) — сухо́го во́вка. Cм. вовк. 5) — чо́ртові ковбасу́. = заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Cм. заломити.
Зажовти́ти, -вчу́, -ти́ш, гл. Сдѣлать желтымъ.
Зговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Разговориться. Зговорились удівці, а сидячи в кабаці: лучча жінка первая, а ніж тая другая.
Знахуровитий, -а, -е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита.
Попоротися, -рюся, -решся, гл. Распороться. Черевики... попаряться.
Свисовути, -ну, -неш, гл. Съ силой свиснуть. А він як свисоне!
Супостат, -та, м. Супостатъ, врагъ. Топчи вороги під ноги, а супостати під пяти, щоб перестали брехати. То ж не люде, — супостати: беруть хлопця у салдати.
