День, -дня, м. 1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п'яні спати полягали. Котл. Ен. І. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Камен. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. Н. Вол. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. І. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Св. М. І. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Камен. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Камен. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. І. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Кв. Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Чуб. ІІІ. 111. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. Кв. II. 324. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Г. Барв. 276. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. Ном. стр. 55. 2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Ном. № 191. Блудили хлоп'ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. Чуб. ІІІ. 163. 3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. Чуб. 4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (Cм.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. VІІІ. 1. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п'ять. Осн. 1862. VIII. 7. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та. вже ж він плавав не деньок. Котл. Ен. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. Лавр. 26. На деньки́. Поденно. Шух. І. 173.

Дря́гнути, -ну, -неш, гл. Просыхать, высыхать. Угор.

Змерзлий, -а, -е. Смерзшій.

Линки́й, -а́, -е́ Отсырѣлый, влажный. Мнж. 185. Сіно линке, снопи линкі. Лубен. у.

Мір, мо́ру, м. Моръ, смертность. Батько й мати повмірали від якогось мору. Г. Барв. 172. Торік був у Київі великий мір на людей. Кіевск. у. Чом воно на панів та на попів мору нема? Лебед. у.

Пожитно нар. Выгодно, доходно.

Пробу меж. = пробі. Грин. І. 286. Ном. № 14171. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. Котл. Ен.

Провалина, -ни, ж. Яма, гдѣ провалилась земля, пропасть. Засипати.... провалину. Левиц. І. 279. Декотрі позлазили вниз, поховались меж купами каміння, попритулювалися до провалин. Левиц. І. 90. Земля завалилась.... спустили в ту провалину. Чуб. II. 208.

Скипетро, -ра, с. Скипетръ. Тепер ми всі царі, що землю осягнули під вічне скипетро науки да культури. К. Дз. 13.

Табун, -на, м. 1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589. 2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.