Ваготіти, -тію, -єш, гл. Тяготѣть.
Варійка, -ки, ж. Маленькій горшочекъ.
Гапликовий, -а, -е и гапличний, -а, -е. Относящійся къ гаплику. Гаплична петелька. Сдѣланный на крючкахъ. Гапликова жилетка.
Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла.
Провіщувати, -щую, -єш, гл. Предсказать, возвѣстить. Сич провіщував щось недобре.
Ріжа, -жі, ж. 1) Поляна, врѣзывающаяся клиномъ въ лѣсъ. 2) Гусеница насѣкомаго Arctia Hebe.
Річковий, -а, -е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. Річкова вода.
Серце, -ця, с.
1) Сердце. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Від серця до Бога навпростець дорога. Від серця до неба шляху не треба. Щирим серцем робить. Усердно дѣлаетъ, работаетъ. Употр. какъ ласкательное слово: Скажи мені, серце, що маєш на мислі? серцем нудити. Тосковать. Ой я хлопець нещасливий, а як тяжко серцем нуджу: кого люблю та й не виджу. на тще серце. Натощакъ.
2) Гнѣвъ. Не то сильний, що камінь верне, тільки сильний, що серце в собі вдержить. Трохи з серця не сказивсь. з серця. Гнѣвно, сердито. Крикнув чоловік із серця. Cм. з-серця. серця додати. Еще болѣе разсердить.
3) Штифтъ въ замкѣ.
4) Языкъ въ колоколѣ.
5) Сердцевина дерева.
6) Полипъ, медуза.
7) — земне. Родъ трюфелей. винюхав би земне серце. Выслѣдилъ бы даже въ землѣ спрятанное. Ум. серденько, сердечко, серденя, серденятко, серденяточко. Злая година мене зсушила, коло мого сердечка гніздечко звила. Ходи, серденько, сюди! Не зви мене козаком, зови мене сердечком. Горобець маленький, а сердечко має, — сердится, можетъ сердиться.
Тулуб, -ба, м. Туловище. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Ум. тулубе́ць.
Харчувати, -чую, -єш, гл.
1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували.
2) харчуйте здорові! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас.
