Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лукавити

Лука́вити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУКАВИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУКАВИТИ"
Відумерщина, -ни, ж. Выморочное имѣніе. На старощиння йдуть, а за відумерщину говорять. Федьк.
Вітериця, -ці, ж. Вихрь. Вх. Уг. 231.
Лакостки, -ків, мн. Лакомства.
Мо́жна нар. Можно, возможно. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. Є сало, та не можна достати: високо висить. Ном. № 4729.
Недорубок, -бка, м. Не до смерти изрубленный, раненый. Хто то? питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців. Мир. ХРВ. 160.
Пересвідчити, -ся. Cм. пересвідчувати, -ся.
Позаколювати, -люю, -єш, гл. Заколоть (многихъ).
Покотистий, -а, -е. О дорогѣ: укатанный. Покотиста дорога. Черк. у.
Ростулювати, -люю, -єш, гл. = ростуляти.
Устромити, -ся. Cм. устромляти, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУКАВИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.