Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лук

Лук, -ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Н. п. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, кобилка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарілка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натягач (4б); тетива этого лука называется струна (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ кобилку до тарілки и черезъ тарілку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуном (Cм.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 380.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУК"
А́ртус, -са, м. Артосъ. Желех.
Бабусенька, бабусечка, -ки, ж. Ум. отъ бабуся.
Ді́тки, -то́к, с. Ум. отъ ді́ти.
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
Притужина, -ни, ж. Жердь по краю соломенной крыши, придавливающая солому. Міусск. окр.
Січовик, -ка, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Стільчик, -ка, м. 1) Ум. отъ стіл. На тім стільчику гордий пан сидить. АД. І. 8. 2) Табуретъ. Грин. ІІІ. 489. Сим. 130. 3) Cм. витушка.
Тарапать, -ті, ж. Пороховница, патронташъ. Черном.
Тиди-денця, меж., выражающее стучаніе зубовъ отъ холода. Тиди-денця! дайте веретенця! Шейк.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.