Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

апелювання

Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 8.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АПЕЛЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АПЕЛЮВАННЯ"
Баріння, -ня, с. Замедленіе, остановка. За вашим барінням, то й не впораємось сьогодня помолотити. Полтав.
Вапенний, -а, -е. . = вапняний
Захарчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. Заморить голодомъ.
Ладі нескл. дѣтск. = ладки. Ладі, ладусі, а де були? — В бабусі. Чуб. III. 106.
Намо́вина, -ни, ж. = намова 1. Не любив Роман жони із людської намовини. Гол. III. 28.
Необавки нар. Немедля, сейчасъ. Угор.
Пообкладати, -да́ю, -єш, гл. Обложить (во множествѣ).
Пороспалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и роспали́ти, но во множествѣ.
Фаяти, фаю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Чвир, -ру, м. 1) Гарь въ трубкѣ. Мил. М. 75. 2) Родъ водки: полугаръ, 3) Отброски при сахарномъ производствѣ. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АПЕЛЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.