Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

апелювання

Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 8.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АПЕЛЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АПЕЛЮВАННЯ"
Годовини, -вин ж., мн. = роковини. Мил. 171.
Загу́біль, -лі, ж. = загуба. Драг. 191.
Монасти́рь и пр. = манасти́рь и пр.
Порозмножувати, -жую, -єш, гл. Размножить (во множествѣ).
Потішувати, -шую, -єш, гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала. Гн. І. 140.
Синячник, -ка, м. Раст. Isatis tinctoria L. ЗЮЗО. І. 125.
Смолянка, -ки, ж. 1) = мазанка 4. Вх. Зн. 64. 2) Раст. Viscaria vulgaris (Lychnis Viscaria L.). ЗЮЗО. 127. Ум. смоля́ночка.
Трупій, -п'я, -п'є Свойственный трупу, принадлежащій ему. Шейк. труп'я голо́вка. Paros caudatus. Вх. Пч. II. 13.
Шандриця, -ці, ж. Часть крыла вѣтряной мельницы. Залюб.  
Шнирь, -ря, м. = шнир. Неділь на три було труда, поки до шниря все зносили. Мкр. Г. 49.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АПЕЛЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.