Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля.
Кунштовий, -а, -е. Художественный, артистическій. За стіною скрізь виглядали кунштові верхи оранжереї.
Натикати I, -ка́ю, -єш, сов. в. наткати, -тчу, -тче́ш, гл.
1) Только въ с. в.: наткать извѣстное количество.
2) Ткацкимъ способомъ дѣлать, сдѣлать узоры на ткани. Натикати квітки.
Начинатися, -наюся, -єшся, сов. в. начатися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. Рожа одцвілася, а калина началася.
Первожителець, -льця, м. Первый житель.
Позаваблювати, -люю, -єш, гл. Заманить (многихъ).
Проклясти, -ся. Cм. проклинати, -ся.
Розскубати, -ба́ю, -єш, сов. в. розску́бти, -бу́, -бе́ш, гл. Раздергивать, раздергать, расщипать. Розскубати ковтуння (у вовні).
Соснонька, сосночка, -ки, ж. Ум. отъ сосна.
Спроможний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Имѣющій возможность, средства.
