Бренькіт, -коту, м. = бринькання.
Вислюга, -ги, м. Повѣса.
Відгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками.
Гайтина, -ни, ж. Жердь.
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Ум. копитце.
Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... — Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур.
Позагиджувати, -джую, -єш, гл. Запакостить (во множествѣ).
Потаємний, -а, -е. Тайный, таинственный. Прислухайся тільки, — чуєш, над водою мов щось потаємне голосно співає. Потаємний... лаз через стару стіну у замок.
Прихиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прихилити, -лю, -лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить къ чему, склонить, преклонять, преклонить. Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок. 42) Не має де голови прихилить. Їй нігде бідній було жить, головоньки на старість прихилить. і неба їм прихилив би. Готовъ все для нихъ сдѣлать. Рад би я небо прихилити, та не хилиться. 2) Притворять, притворить. Прихили двері. 3) Склонять, склонить, расположить къ кому. Прихиляймо його до нас.
Роспорощатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Раскричаться.
