Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заносити

Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Макс. (1849) 169. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Чуб. III. 301. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Шевч. 434. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор. МПр. 78. ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. Мет. 64. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. Ном. № 3082. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Шевч. 447. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 57. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Н. Вол. у. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. Мнж. 40. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля. Вх. Лем. 416.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 73.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАНОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАНОСИТИ"
Досила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. досла́ти, -шлю́, -ле́ш, гл. Досылать, дослать. Коли він мені дошле решту? І козацьке на Вкраїні серце залунало і луну із серця в серце аж до нас дослало. К. МБ. XI. 142.
Жоржи́на, -ни, ж. Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. І. 120. Мил. 13. Нема цвіту світлішого над жоржину. Чуб. V. 440.
Підхвалити Cм. підхвалювати.
Покраса, -си, ж. 1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г. 2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости! благословіть покрасу в хату унести. Мил. 124. б) Красная запаска на древкѣ, въ видѣ флага, выставленная на хатѣ, гдѣ свадьба, какъ извѣщеніе о доказанномъ цѣломудріи невѣсты. Мил. 124. в) Снопъ необмолоченнаго жита, раздѣленный на 9 пучковъ, затыкаемыхъ въ свадебной хатѣ: по одному въ углахъ, три надъ образами и два за сволоком. Черниг. г. Полт. г. (МУЕ. І. 121; III. 87, 88). Красныя ленточки, тесемки, раздававши въ понедѣльникъ участницамъ свадебнаго обряда. Ті покраси, що на весіллі чіпляють в волосся, як роздають в понеділок, то сховай. Драг. 21. 3) Взносъ въ церковь за новорожденнаго сына. Сумск. у.
Полковникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть полковникомъ. К. ЧР. 186.
Понасуплювати, -плюємо, -єте, гл. Нахмурить (во множествѣ).
Пообчухрувати, -рую, -єш, гл. То-же, что и обчухрати, но во множествѣ.
Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Рундуковий, -а, -е. Крылечный. Розчинились у гетьмана рундикові двері. К. МБ. III. 246.
Убогий, -а, -е. Бѣдный, неимущій. Не той убогий, хто трошки має, а той, що не знав годі — все жадає. Посл. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАНОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.